|
Пам’ятаєш нічку? В затишку алей Про своє кохання тьохкав соловей! В темнім небі мріли зоряні вогні, В цілім світі ми були одні. Перший трепет палу, втіху перших чар, Дивного запалу ти підносив в дар. Неземнії ласки обіцяв твій згляд, Й шепотів нам казку сад... Ніжний звук гітари вторував мольбам, Нас п’янили чари, дивно було нам. Але ти беззвучно пісню обірвав!.. Як мене безумно цілував! Згадуй ніч зористу! В затишку алей Про своє кохання тьохкав соловей! Нічка не забула пісню солов’я; Ніч зориста чула: «Я твоя, твоя!»
|