|
В якій ненависті горілку п’є на сонці шахтар, комп’ютерник, розклеювач афіш! І те, що, нібито, вона виводить стронцій, її не робить прохолодніш чи смачніш. В зеніті буйствує загрозливе світило. Ті, що наважились, прохають: «Не дивись!» Ковток, іще... І перерізуюча сила б’є прямо в куприк зверху вниз, і ще кудись. Дрижать коліна, підіймається нудота, і мізки м’якшають від цього відчуття, але вражає, що унутрішня бридота урівноважена бридотою буття. І вже байдужки, я́к ся має селезінка, і все одно, хто́ в Білім домі, хто́ в Кремлі. І рейки б’ють об лису голову так дзвінко, й щури закі́нчились уже на кораблі. І понеділок починається в суботу, і праці вільної міцнішає могуть... ...На сонці випивка – не втіха, а робота; на жаль, за неї зарплатню не видають.
|