|
А першими зникнуть опасисті, – не тому́, що багато їдять, а тому, що вони – опасисті, і їх відразу з’їдять. Руді́ повиводяться другими. Що вдієш? Така напасть. Не те, що б вважались злодюгами, а просто – не наша масть. За ними повищезнуть гомики, та й педики заразом: для нашої економіки розводити їх – не резон. Парадом гайнуть воїни, вітатимуть їх м’ясники, бо кусні, уже розкроєні, на юшку згодяться таки. Тихцем заберуться ідейні, точніш, їх усіх заберуть; й оскільки вони – ідейні, без галасу десь перемруть. А з галасом підуть – дурники, по-п’яному, надурняк; їм виділять полк із дудками і цілий автобусний парк. Й ще безліч аборигенів розчиняться вдалечині; і мудро примружиться геній зі знімка на білій стіні... Та поки – живем не при капостях, йдемо і співаємо в такт! ...А все ж таки – шко́да опасистих, яким не вціліти ніяк.
|