|
При прольоті на фанері над Парижем ми не плюнемо униз, хоч і кортить, а сплануємо з поривом вітру свіжим та послухаємо, що? народ триндить. А народ внизу – не плужить і не сіє, а базікає, невдатний у війні: «На фанері – це, немовби, із Росії... А не плюнули – так, нібито, і ні...» Парижани, погуляйте на пленері, в нас ще іншої турботи повний рот. Загинаємо куточок на фанері – і виконуємо хвацько розворот. Повертаємось, й на серці веселіше, бо в держави є міцний фанерний щит! Парижани, ви чекайте нас пізніше, – півціни дамо за все вам, і привіт!
|