|
Шум дощу на веранді, літо, дачний сезон. Скільки там ні горланьте, справжній дощ це, не сон. Забормочене свято, то ж мені не до вас. Та й веселий не надто я, напевно, в цей час. Шум дощу на веранді, не щоденна блакить. І ніяких гарантій, що розведриться вмить. Про відстрочку ні згадки. Так що, браття, мовчіть! Брак у вірші порядку, недодумана мить. Шум дощу на веранді до кінця днів скоріш. Наостанок зварганьте кави хоч, почорніш. Або ні, постривайте, краще сам розберусь. Ви зі мною сідайте, я на вас подивлюсь.
|