|
Чи справді щастя – то коротка мить І суть його – недосконалість, Чи правильно – немов святе, любить Таку дрібну тривалість? І як нам виміряти обсяг прав?.. Нікчемна хвилька втрати, Коли бджола злітає з вільних трав, Щоб до варення впасти! Ось доля наша: мед важкий робить, Ліпити віск і будувати щільник. Нехай не щастя – клопіт це невпинний. І в цім житті люб’язний гніт.
|