|
У мене кинеш грішні ти слова. Від них ти відречешся скоро. Та слово «Ні!» – то не бур’ян-трава, Не листя, впале з осокори. Шкода тебе у зречення хвилини, Коли будь-яке слово – не твоє. Перемагає розум, не сумління, Віджата, як білизна, правда – б’є. Пробач мене за мій суворий гнів, Що знов біжу по колу я, повторююсь, За справедливість всіх несправедливих слів, Що ми кидаємо. Від сварок – я спотворююсь.
|