|
Як се бу́ло давно...Не згадаю, коли ж то се було... Пронеслись, як видіння, пролинули роки навік, Сонце стомлене про пережите тепер призабуло... Як се було давно... Не згадаю, коли ж то се було, Може, зроду-повік... Я не знаю тебе... Після довгого часу розлуки Як згадати твій голос, твій погляд, твій обрис лиця І пестливі твої милі, лагідні руки? – Я не знаю тебе після довгого часу розлуки, Після сліз без кінця... Та часами мені видається... тебе я стрічаю В нурті віку стрімкім, у шумливій людській суєті, Жду і кличу тебе, твої рухи усі помічаю... І часами мені видається, тебе я стрічаю Та вдивлюся – не ти!.. Як се було давно... Не згадаю, коли ж то се було?.. Та безсонії ночі, та думи... Як страшно тоді, Як же хочеться щастя... Минуле – так близько і чуло!.. Як се було давно... Не згадаю, коли ж то се було, – А ти поруч завжди!..
|