|
Сипле обрій сутінки із жмень – чи то ніч, чи то день... Так сьогодні, мила, і для нас день ясний погас. Вечір даль зорею обійма – чи то є, чи нема. Стоїмо з тобою поруч ми на порозі тьми. Очі твої пустотою горять, а на устах образи печать. То ж, скажи, чому, то ж, скажи, чому, то ж, скажи, чому поруч ми з тобою? Перший пломінь щастя, як любов, чи то є, чи пройшов? А сьогодні наш веселий сміх тане, наче сніг... Хто ж на це дасть відповідь мені – чи то жаль, чи то ні, Що розлуку чує і чека Вже твоя рука! Хто ж не зміг кохання зберегти – чи то я, а чи ти, І не слід в минуле, друже мій, Кидать погляд свій. Легше нам, рідна, удвох все одно Грати в любов, що згасла давно... То ж, скажи, чому, то ж, скажи, чому. То ж, скажи, чому поруч ми з тобою?
|