|
Як любо з тобою мені Душею, всякчас, поринати В замріяні очі твої! Всю пристрасть, жагу поривань Так щедро вони сповідають, Як слово не здатне!.. І я – Всім серцем я весь – у нестямі, Як стріну тебе! Дивитись на тебе люблю, У посмішці стільки відради Й знемоги у рухах твоїх. Даремно я хочу спинить Буремні душі хвилювання І стишити серце своє. Не слухає роздумів серце, Як стріну тебе! Чудовою зіркою ти З’явилась мені й спалахнула, И життя освятила моє! Світи ж, осяваючи шлях, Веди до безтямного щастя Того, хто не знав і надій! І серце порине в блаженстві, Як стріну тебе!
|