|
Ох, чорні дні В ріднім краї мені: Все в неволі, В злій недолі, Мабуть, вік вікувать? До яких ще часів Будем бидлом у панів, Чи людями, Мов хортами, їм ще довго гендлювать? Хто ж це нас загнуздав. Хто їм панство вічне дав, І над нами, Бідняками, З канчуками посадив? По дві шкури з нас деруть: Ми посієм, вони жнуть; І свободу Для народу Задушило панство скрізь. А що сила їх взяла, Візьмем силою зо зла, І на волі, На роздоллі, По-старому заживем. Так пани довгий час Без стида душать нас, І обманом, Мов арканом, Тягнуть гроші з кишень. Панство з земським судом І з приходським попом Обдирають І тягають По дорогах та судах. А вже правди повік Не. шукай в суді мужик. Без синюхи Суд безвухий, Винний будеш без вини. Щоб в палату дійти, Спершу сторожу плати, За прохання, За подання, Ти за все, про все давай! Кожна там людська душа Візьме гріх із-за гроша, Засідатель, Вимагатель, Заодно з секретарем. Нас поборами цар Засушив, мов сухар; То податки, То не татки Розорили нас украй. А під царським орлом Труять нас своїм вином, І народу За ту воду Вчетверо велять платить. Так погано на Русі, Що загинем скоро всі! А в усьому Злі лихому Аракчеєв завинив. Він царя підштовхне, Цар указ підмахне. Йому любо, А нам згуба. Тяжко так, що ой, ой, ой! Бог високо в небесах, До царя дальній шлях, Та ми з вами Всі з усами, Тож мотай собі на ус.
|