|
Де вода вирує збурено Понад берегом крутим, Огляда вночі зажурено Рідний Новгород Вадим. Грім гримить! Метають стрілами Блискавиці навкруги, І розлюченими хвилями Волхов б’є у береги. Небо зорями блискучими Тче узористий вінець. Місяць крадеться за тучами, Наче в савані мертвець. Ніби скеля, що над хвилею Гордо в морі височить, Славний витязь, дужий силою, За народ в борні стоїть. «Нам ганебною неславою Всі наруги ворогів. Насилає Скандінавія Для слов’ян володарів. Самозванця шле з дружиною. Та настане грізний час, Вирішальною годиною Буде він, брати, для нас.
|