Мене навідати бажала
Ти у тяжкій самотині,
Коли хвороби гостре жало
Мої скорочувало дні.

Своїм ясним і любим зором
Мене хотіла оживить,
Хотіла душу мою хвору
Цілющим спокоєм налить.

Твоє уважливе обличчя
І ніжне, й щире співчуття
Мене до щастя знову кличуть
І повертають до життя.

Та не схвилює серця бій
Чуття любові золотеє,
Його не сприйме розум мій,
Не вартий я душі твоєї.

Завжди цвіте твоя душа
Красою тихого спокою,
Моїм ти поглядам чужа
І почуттям, що звуть до бою.

За зло ти платиш ворогам
Добром, а я цього не можу.
Завжди нищівну відсіч дам
Я за образу зловорожу.

Я тимчасово лиш ослаб,
Але душею володію,
Не християнин я, не раб,
Прощать образ я не умію.

Твоя любов – це тишина,
А я народжений для бурі.
Мене захоплює війна
За сяйво сонячне в лазурі.

Не до любові тут мені,
Коли мій край під гнітом ночі,
Коли душа моя в огні
Лиш однієї волі хоче.
Володимир Сосюра?