Мене навідати бажала Ти у тяжкій самотині, Коли хвороби гостре жало Мої скорочувало дні. Своїм ясним і любим зором Мене хотіла оживить, Хотіла душу мою хвору Цілющим спокоєм налить. Твоє уважливе обличчя І ніжне, й щире співчуття Мене до щастя знову кличуть І повертають до життя. Та не схвилює серця бій Чуття любові золотеє, Його не сприйме розум мій, Не вартий я душі твоєї. Завжди цвіте твоя душа Красою тихого спокою, Моїм ти поглядам чужа І почуттям, що звуть до бою. За зло ти платиш ворогам Добром, а я цього не можу. Завжди нищівну відсіч дам Я за образу зловорожу. Я тимчасово лиш ослаб, Але душею володію, Не християнин я, не раб, Прощать образ я не умію. Твоя любов – це тишина, А я народжений для бурі. Мене захоплює війна За сяйво сонячне в лазурі. Не до любові тут мені, Коли мій край під гнітом ночі, Коли душа моя в огні Лиш однієї волі хоче.
|