|
Де ті любі сни дитини? Насувають інші дні, Тяжкий жереб самотини В мирі випався мені. Тьму таємну рано дуже Грізний досвід розігнав; Вельми рано, щирий друже, Серце людське я пізнав. Страшно жити без відради, Чужим бути між свома; А страшніш тієї стради – Гола істина ума. Дума гадиною в’ється; Я тиняюсь округи; Божий світ давно здається Пристановищем нудьги. Сумом тиснуть стрічі всюди... Що вбачається мені? Або скляклі трупи – люди, Або діти навісні.
|