|
В таку добу жив на землі, У дні такі, в такі жив дати!.. Тоді, безвусому, мені Війна звеліла буть солдатом. В червону зірку, що носив, Гармат зі сто стріляло, певно, Москву собою захистив, Весь світ прикрив я в сорок першім. В таку добу жив на землі – Горіли руки від роботи. Зерном злотим земля; мені Платила за солоність поту. І до динаміка щока Тулилась, слухав я про чудо: То зрілість піднеслась стрімка – В глибини проникали людні В таку добу жив на землі, Віки такої ще не знали! Моїй планеті і війні Зустрітись – кроку вистачало. Земля до ніг лягла мені І в ясну ніч, і в день прозорий. Я був ласкавий і суворий – В таку добу жив на землі.
|