Я, як метелик, до вогню
Летіла необачно рано,
В любов – країну чар та сну,
Де жінку ніжно звуть кохана!

Де кожен день – життя немов,
Та де не знала я негоди.
Країна весняна – любов,
Там щастя не питає вроди.

Та йшли часи важкого сну,
Тебе нема, а лжа розкута.
Відчула я любов земну,
Де кожен знав зневіри пута.

Моя біда, та не вина:
Душа наївна, з безпорадних;
Любов – країна чарівна,
Де, майже, кожен другий зрадник.

Навіщо плачу знов і знов,
Та посміхаюсь недоречно.
Непевна сторона любов,
Там зрадників вітають гречно.

Та забуяє знов трава,
Крізь негаразди, перешкоди...
Любов – країна весняна,
Бо щастя тільки тут приходить.
Віктор Харламов2017