Я, як метелик, до вогню Летіла необачно рано, В любов – країну чар та сну, Де жінку ніжно звуть кохана! Де кожен день – життя немов, Та де не знала я негоди. Країна весняна – любов, Там щастя не питає вроди. Та йшли часи важкого сну, Тебе нема, а лжа розкута. Відчула я любов земну, Де кожен знав зневіри пута. Моя біда, та не вина: Душа наївна, з безпорадних; Любов – країна чарівна, Де, майже, кожен другий зрадник. Навіщо плачу знов і знов, Та посміхаюсь недоречно. Непевна сторона любов, Там зрадників вітають гречно. Та забуяє знов трава, Крізь негаразди, перешкоди... Любов – країна весняна, Бо щастя тільки тут приходить.
|