|
Як той метелик до вогню, Летіла в спраглім пориванні В любов – країну чарівну, Де я порину у кохання! Де кожна мить в раю немов, Де не страшне мені ненастя, Країна розкоші – любов, І тільки в ній буває щастя! Та інший час тепер прийшов: Ти одягнув собі личину. Я зрозуміла, що любов Країна, де усі не щирі. Моя біда – скажу ізнов, Що я тобі наївно вірю, Країна брехунів – любов, І жителі в ній лицеміри. Навіщо плачу від розмов І посміхаюсь недоречно? Країна зрадників – любов, Там люди, мабуть, безсердечні. Але трава проб’ється знов Крізь перепони і напасті. Країна весняна – любов, Бо тільки там буває щастя!
|