|
Немов метелик до вогню Летіла, а на серці – рана, В Любов, країну чарівну, В якій мене назвуть «кохана». Де незрівняний кожен день, Де б не боялася напастей. Країна дивна ця – Любов, І лише в ній буває щастя. А інші вже прийшли часи. Тебе немає або брешеш. Я знаю, що Любов – обман, В якому жити вже не легше. Навіщо знову плачу я? Ти вже для мене не порадник. Невірність у країні цій і кожен мешканець там зрадник. Але все ж прорасте трава Крізь всі препони та напасті. Любов – країна чарівна, Бо лишев ній буває щастя.
|