|
Немов метелик до вогню Летіла так я нездоланно. В любов, в країну чарівну, Туди, де скажуть: «Ти – жадана!» Де кожен день чарівний знов, Там, де без бід прожити вдасться. Країна щастя є – любов, Бо, тільки в ній буває щастя! Прийшли безрадісні часи, Я без тебе, то ти збрехався, Любов – блюзнірство для краси, Де не знайти, нажаль, нам щастя. Моя біда та маячня, Що я довірливий апостол, Любов – країна, де брехня. Суть кожного змінила просто. Чому сльозу проллю я знов, Та посміхнусь так недоречно. Оманлива для всіх любов, Тут кожен зрадить безсердечно. Та знов зазеленіє нам Трава крізь прикрощі й завади, Любов – завжди лише весна, Де щастя принесе розраду.
|