|
Хочеться світлого, ніжно-самотнього, Раннього, може, і ще недозрілого, І безрозсудного, і безтурботного, Геть позабутого і неможливого. Хочеться впасти в траву не зім’яту, і Очі на небо звести завидющі, І зануритися в трав аромати, і Вічно любити усе ще живуще. Хочеться чути наївні мелодії, Кисень ковтати, як ягоди стиглі, Щоб безроссудно душа колобродила, Серце щоб линуло геть очманіле. Хочеться зустрічі з тим, що вже втрачено, Впасти, на мить хоч, в далеке і давнє. Тільки за все, що промчало, вже сплачено, І залишилась розплата прощальна.
|