|
Я не забув колюче диво, що вийшло в світ із глибини, розсунувши-таки гнівливо осколки змовклої війни. Незвичний гість на полі бою, схиляв він голову важку... Була величність супокою в тім одинокім колоску. Його беззахисність пощезла: сильніша житня суть стебла, ніж маршалів чужинських жезли і сталь гарматного ствола.
|