|
В давню давнину на чужім лану брала дівка льон край води. Дівчину-красу, русую косу покохав кулець молодий. Може так бупо, або ще якось... Як говориться між людьми. Він для неї ніс перстень золотий. Дорогу парчу, оксамит. А вона йому, осоружному, Показала шлях від воріт. Може так було, або ще якось... Як говориться між людьми. Розлютивсь багач, вбогій дівчині Вроду знівечив, наче звір, Отця-батенька, стару матінку Вигнав з торбою за їх двір. Може так було, або ще якось... Як говориться між людьми. Та не впали ниць горді злидарі, Не побачив сліз дука злий. Хусточку льняну в дальню давнину Хвилі по ріці понесли. Може так було, або ще якось... Як говориться між людьми. Відійшло з тих пір, може, двісті літ, Але пам’ятні їх сліди. Не прийти назад лиху для дівчат, Бо втекла біда назавжди. Що було колись, те минулося. Як говориться між людьми.
|