|
Ще не встигла я випити всю свою осінь, А мете снігопад у моїх у воріт. Сподівання мої білим сумом заносить, Замітають сніги щастя давнього слід. Снігопад, снігопад коси вже засипає. Не засип мій поріг, у воріт не кружляй! Снігопад, снігопад, якщо жінка благає, Літо бабине їй скоротить не бажай! Зачекай, снігопад, я не зовсім готова, Ти збентежити встиг мою душу живу. Та зворушливу біль лебединого слова Не тобі присвятить хочу я, а йому! Снігопад, снігопад коси вже засипає. Не засип мій поріг, у воріт не кружляй! Снігопад, снігопад, якщо жінка благає, Літо бабине їй скоротить не бажай! Розіб’юся колись о твою неминучість, Встигнуть ще холода встати в серці колом, Прошу я, снігопад, не засип мою ніжність І любов не чіпай кришталевим крилом! Снігопад, снігопад коси вже засипає. Не засип мій поріг, у воріт не кружляй! Снігопад, снігопад, якщо жінка благає, Літо бабине їй скоротить не бажай!
|