|
Зоря полів у млі закрижанілій, Неначе в ополонці на краю. В цей пізній час дванадцять продзвеніло – І сон вітчизну огорнув мою... Зоря полів! В хвилини потрясіння Я згадував, як тихо з-за гори Вона сія над золотом осіннім І над зимовим сріблом як горить. Зоря полів сіяє, не згасає Для всіх тривожних жителів землі, Своїм промінням щиро осяває Усі міста, великі і малі. Та тільки тут, у млі закрижанілій, Вона повніша світлом промінців. І я щасливий, доки в світі білім Горить-сія зоря моїх полів.
|