Натрапив на коня в кущах
Одного разу, мимоволі.
Був пізній час. Чаївся страх
І у воді, і у стодолі...

Навіщо він у глушині
З’явився, я хотів би знати?
Ми з ним істоти дві живі,
Та до розмови непридатні.

Ми дві особи, дві душі,
І мали по два ока, наче.
Та моторошно із кущів
дивилась голова коняча.

З одною думкою побіг –
Я вам зізнаюся – до хати:
Не варто у місцях лихих
Істотам різним зустрічатись!
Ілона ?2015