|
Мороз попід зірками світлими Лугами, хащами чи плесами Іде, подзвонюючи вітами, Сніжком поскрипуючи весело. І вкруг ялинок походжаючи, І всі ялинки доглядаючи, – Сніжком атласним наряджаючи, В путь новорічну проводжаючи! А згодом сам приодягається, В хлопчину враз перекидається І сам на свято відправляється: Кому невесело туляється? – Лісами темними і грізними Біжить з дарами самоцвітними, Та все підморгуючи звіздами, Та все подзвонюючи вітами. Відтак льодинки вторять дзвонами, А він, приточуючи кроку, Спішить з музиками, з поклонами До мирного старого року; Із кожним дружить він і знається, Й життя в короткій цій святковості, Неначе знову починається З цієї свіжості й казковості!
|