|
Осінь летить по дорогах! Стужа бере у полон! Каркає край оборогу Зграя промерзлих ворон. Стежкою надто грузькою Між верболозів густих Коник іде з водопою, Голову вниз опустив. Дрібен, дрімотний, без міри, Ніби із безлічі сит, Дощик холодний і сірий З неба мрячить і мрячить... Ниви, дерева і стіни В мокрих тенетах вітрів, Всі ніби ждуть переміни – Чистих, веселих снігів!
|