Вранці вмиті у краплях роси, Як цвіли вони! Як красувались! Та упали під лезом коси, І спитав я: – А як називались? -- І ввижалося: тайни якісь В цю розв’язку підкрались нізвідки, – Надто сумно і ніжно колись Нарекли оті квіти – «сирітки». Михайло Левицький 1986