|
Змовкло в скелях вітровіння. Світ заливши голубий, Сонце бризнуло промінням На звеселений прибій! День мине – стомились руки. Та на хвильку ти спочив, І – з душі живої звуки В зграйний просяться мотив. Рівне світло місяць котить. Берег світлий по ночах, Море втихло, наче котик, І шкребеться об причал.
|