|
Ластівка тужно голосить, Випав малюк із гнізда. Дітям і хвильки задосить – Збіглись під ластівчин дах. Взяв я осколок металу, Вирив могилку й завмер... Ластівка поруч літала, Ніби не вірила в смерть. Так і кружляла допізна Під мезоніном сумним... Ластівко! Що ж це ти, рідна, Не догляділа за ним?
|