|
Я довго їхав волоком1 І довго темний ліс Проймавсь дзвіночка голосом, Що під дугою звис. Дзвени, дзвени легесенько, Мій дзвонику дзвінкий! Ступай, ступай тихесенько, Старенький коню мій! Хоч є вовки на волоці І волок схилом ліг, Ледь сани він до Вологди По волоку волік... Дзвени, дзвени легесенько, Мій дзвонику дзвінкий, Ступай, ступай тихесенько, Незрадний коню мій! І заіржав він молодо, І гордістю пройнявсь. Коли побачив Вологду В тумані, що здіймавсь...
1 Волок – суша поміж двома водними шляхами.
|