|
Хоча і кляне переїжджий В моєму краю бездоріжжя, Я серцем приріс до Николи – Села, де закінчував школу. Буває, хлопчак вітроногий За гостем прибулим по сліду Збирається хутко в дорогу: – Я звідси так само поїду! Він скаже притихлим дівчаткам Зухвало, уже наостанку: – Ну що в цій провінції скніти? В Москву треба лижі гострити! А стане дорослим в столиці, Побуде в якій заграниці, Тоді й поцінує Николу, Де рідну закінчував школу.
|