|
Коли зоря тече по сосняку, Горить, горить, і ліс проймає гомін, І тіні сосон падають в ріку, І квапиться в сільські завулки промінь, Стрічають сонце в закутках глухих Дорослі й діти, раді та привітні, – Бадьорий духом, вибіжу на схил І все побачу у найкращім світлі. Хати, дерева, коник на мосту, Барвистий луг – тужу за ними, мрію. І, розлюбивши всю оцю красу, Створити, певне, іншу не зумію...
|