|
Так, помру я! Велике діло! Кулю в лоб хоч тепер пальну. ...Може бути, гробар умілий Зробить добру мені труну. Але й – доброї я не хочу, Заривайте мене хоч як! Жалюгідний мій слід затопчуть Волоцюги такі ж, як я. І залишиться, як було все, На землі, що рідня – не всім... І світитиме спрагле сонце Над запльованим світом земним!
|