|
Всі люди сплять, та матір сон мина, вже й очі всі прогледіла вона. Була війна – загинув син в бою, Вітчизну серцем він закрив свою. А перед ним лежало сто доріг: він буть ученим міг, він стать поетом міг. А ніч пливе, та вірить мати й жде, – постукав двері син, додому прийде він. Всі люди сплять, та матір сон мина, і мовчки плаче в самоті вона. Туманить дні печаль німа, а мати сина жде, його ж нема...
|