|
День літній догорів холодний дощ полив. Мене ти цілував, а на губах полин. Приходиш по росі, жаль – серце не мовчить. Зів’яли квіти всі, і лиш полин гірчить. Гірчить полин-трава... Тепер вже знаю я: полин – твої слова! Полин – любов твоя. Зате полин густий, в м’якім теплі долин. Твій голос медяний, та все одно полин. Я полину нарву, собі гніздо зів’ю. І І на полин-траву полин-сльозу проллю. Гірчить полин-трава... Тепер вже знаю я: полин – твої слова! Полин – любов твоя.
|