|
Тобі завдячую за радощі зустрічі і голубливої, і тайної. Тобі завдячую, що всім було холодно, а ти відтанула, відтанула. За шепіт верховіть, за вічність і за мить, за ніжність світлу у журбі, за сміх і за печаль, за тихе «прощавай», за все завдячую тобі. Тобі завдячую, що ти пожитті пройшла, за те, що для другого збудешся. Тобі завдячую за те, що любов була, і ще за те, що не забудешся. За шепіт верховіть, за вічність і за мить, за ніжність світлу у журбі, за сміх і за печаль, за тихе «прощавай», за все завдячую тобі.
|