|
Я давно снам не вірю, зараз ти ідеш крізь вогні. Ти розкриль свої вії, усміхнись ізнов мені. Як тобі важко стане, Як про мене згадки прийдуть, Ти поклич мене, ти поклич мене. Ти поклич мене, не забудь! Над землею у висі Хмара котиться грозова. Ти в душі, наче пісня. Та шкода, забув слова. Як тобі важко стане, Як про мене згадки прийдуть, Ти поклич мене, ти поклич мене. Ти поклич мене, не забудь!
|