|
Не плач, нене, за сином, Не журися аж так. Постає Україна, і її син вояк. Не «гражданська» – визвольна це війна, Нехай кожен те зна. Стільки в полі стежинок, але правда одна! Нам свинцеві завії провіщають біду. Ми руками своїми зупиняєм орду. Сонце в небі, наш прапор, нам світи, З ним до бою веди! Ми йому присягнули назавжди, назавжди! І над степом хай ворон не кружляє лихий! Ми не вмремо ніколи, ти і думать не смій! Як на сході знов громом прогримить, Небокрай задимить, Ви нас тільки покличте, – Примчимо ми в ту ж мить!
|