|
Нехай вже сива голова, Зими нема чого лякаться. І не тягар мої літа, Мої літа – моє багатство. Нехай вже сива голова І не тягар мої літа, Мої літа – моє багатство. І часто час я поспішав, Я звик у справи всі впрягаться, Нехай я грошей не зібрав, Мої літа – моє багатство. Хоч часто час я поспішав, Нехай грошей я не зібрав, Мої літа – моє багатство. Шепочу «дякую» літам, Гіркі їх ліки п’ю я вчасно, Нікому їх я не віддам, Мої літа – моє багатство. Шепочу «дякую» літам, Нікому їх я не віддам, Мої літа – моє багатство. А як мені скажуть літа: «Зоря твоя, на жаль, вже згасла...», Дитяча підійме рука Мої літа – моє багатство. А як мені скажуть літа, Дитяча підійме рука Мої літа – моє багатство.
|