|
Обережно і ніжно, нарешті, торкну Довгождану, жадану гітари струну. І заклично озветься гітара, збагне. Добротою наповнить тебе і мене. Від ранкової ’і до вечірньої зорі Про кохання моє ти, гітаро, говори! На ліричний настрою гітару я лад І знайомою стежкою йду в зорепад. «Будь щаслива, як пісня», – попрошу її. І вона зазвучить в такт із серцем моїм. Від ранкової ’і до вечірньої зорі Про кохання моє ти, гітаро, говори! Обережно і ніжно, нарешті, торкну Довгождану, жадану гітари струну. Бо ж бувають гітари: коли зазвучать, То великі оркестри покірно мовчать... Від ранкової ’і до вечірньої зорі Про кохання моє ти, гітаро, говори!
|