Починається любов
з букви «Я»! І тільки з «Я».
З «Я» – хай ревнощів клубок.
З «Я» – і аж до небуття!

. . .
. . .
Розумієш? Я – люблю.
Я! Не ти, не ви, не він –
обпікаюсь і терплю.

Ми одні на цілий світ.
Є вона і я. І все.
І летить до зір в зеніт
вітер, що любов несе.

Лепет класиків? Не те!
Лампочка при білім дні.
Хтось іще любив? Пусте!
Все кохання – у мені!

Я знайду слова свої.
Сам знайду! І сам скажу.
А не вистачить землі –
на сузір’ях напишу!

Хай чиїсь тріщать лоби –
до кінця. Вогонь і чад...
Так, людино, і роби!
І не слухай, як сичать:

– Ми б в обнімку не пішли.
Ми б такого не змогли...
В наші дні, у тих роках
ми не танцювали... так...

Несолідно. Несолі...
Надимили! Наплели!..

Всі поради обірви.
Бризни сміхом із пітьми:
– Животійте, неживі,
ви, що любите на «ми»!