А природа знову – то в простоті нависа,
то одягнута в кольористе пір’я...
Дивує мене не її краса.
Дивує її терпіння.

І коли крізь асфальт руків’я зелене
продирається десь опівніч,
не радію я силі землі. Як на мене,
це насамперед крик про поміч!