А одна струна – тятива,
що із темені продзвенить.
Замість стріл в сагайдак – слова,
а як схочу – вкладу я цвіт.

А що друга струна – ріка.
Я її торкаюся ледь.
Я доторкуюся злегка.
І сміється з дитинства Лель.

Є і третя струна – змія.
Не одсмикуйте нагло рук:
це вже просто придумав я –
хай боїться мій ворог-крук.

А четверта у небі живе.
А четверта – сестра зорі.
То вже – райдуга, що пливе
над біду моєї землі.

А за п’яту – лоза хмільна.
Друзів клич на погожий день!
Починать не варт без вина
ні любові, ані пісень.

А була ж то іще одна
вельми трепетная струна.
Та її – такі, бач, діла –
куля зла підтяла.