|
Ю. Могилевському Я – Я давно не слав тобі вісточок, А вітри віяли, то нахабно, Я – син Віри. Мамо Віро... На пустельних вокзалах мене обнімала, мамо Віро. Я – мама Віра. І прохала мама Віра... Я – не в ангелів, не в загробні штуки! я – що рине Я – У брость по спаленій брості. Я – син віри! Віри в мовчання І спів перед розстрілом! Я – син віри в земне кохання, осяйне, як диво. я – омріяне, щасливе! І в людей, Стійких. Я – Ненавиджу плаксіїв ущербних!.. Я кажу тобі правду, Правду щиру... Справ – по горло! Ти прости,
|