Над усе – радянська мова,
що звучить, як спів.
Вам з народження відома
мова та з азів!

Говоріте, друзі, нею,
в ній-бо розмах крил –
нею з цілим світом Ленін
мудро говорив!

Щирістю ж ви не хвалітесь,
годі слів пустих.
Серцем в мову цю повірте,
як в себе самих!..

Декому вона – парадна,
мертва, нічия.
Все одно що інородна
річка – течія.

Наказали – затурукав
(проростає пень!).
Дечого в житті добувся.
Держиться тепер.

І хоча він з рота бризки
мече на лице, –
однаково – кар’єристський
чується акцент!..

Але через тих каналій,
ницість крикуна
не кляніть цієї мови –
не її вина!

По-радянськи говоріте –
і прибуде сил.
Їм з путі не уступіте,
а – разіть дурил!

У годину світанкову
й серед косих злив
всяк плека радянську мову,
хто правдолюбив!