Базар? Базар! Крамарки в ударі:
«Сахарин добірний!..» «Цілюща махра!..»
Чого тільки немає на цьому базарі,
тим більш, як неділя, рання пора...

«Продаємо шинелю новеньку! Шкода – сам носив би!..»
«Брусницева настоянка! – Вигоює од бід!..»
«Ану, кому перепічки! Рум’яні і ситні!..»
«А ось чудо-мило...» «А ось милиця-самохід...»

«М’ячик стрибучий – діткам на забаву...»
«Валянки! Валянки теплі на мороз!..»
Хрипко лайки – півкарбованця за пару –
продавав чорнявий безногий матрос...

«Є шапки-вушанки. Три кіла ворсу...
Майже даремно... Служба, налітай!»
– А у вас, дідусю?.. – У мене фокуси...
– Що то за оказія?! Як це?.. – А так...

Він килимка на брукові розстелив швидко,
ще й видобув з вуха свойого огірок.
І в збовтаній калюжці, де з кавунів шкоринки,
затріпотів сріблястий сполоханий мальок...

Старий уже висмикував голубів із сумочки,
він пилку заржавілу в поліно обернув...
Старий таки старався! Мигтіли пальці зсушені...
«Е-гей! Кому фокуси! Недорого беру...»

Підходила публіка. Сміялась на весь голос...
А хлопчик принишклий, мов трапив його шок, –
враз мовив: – Дідусю... Продай мені... фокус...
Аби в кінці фокуса... тато... прийшов... –

Старенький плечима стенув печально.
Цвіла салютними гаслами щербата стіна.
Люди озирнулись. Люди замовчали...
Скінчена. Скінчена. Скінчена війна.