|
Засіє, мов зорями, небо блакить, Де гілки тремтять вечорові, Тебе я почую крізь гомін століть, Відлуння!.. Відлуння!.. Відлуння життя і любові!.. Торкаюся серцем твоєї душі, Хоч далі між нами світанкові!.. Кохання палає в мені і в тобі, Ми – ніжність!.. Ми – ніжність!.. Ми – ніжність життя і любові!.. І навіть в краю потойбічної тьми, Пройшовши дороги тернові, Я знаю, ми будемо разом завжди! Ми – пам’ять!.. Ми – пам’ять!.. Ми – пам’ять життя і любові!..
|