|
Сховається небо у прядиво хвиль і зорі спливуть над водою. Тебе я почую за тисячу миль – відлуння, відлуння, ми довге відлуння з тобою. І, де б я не була, торкнутись тебе завжди зумію душею. Кохання, крізь відстань, нас знову зведе – ми ніжність, ми ніжність, довічна ми ніжність з тобою. І навіть в краю безпросвітної тьми, за гранню смертельного збою знаю повік не розлучимось ми – ми пам’ять, ми пам’ять, ми зоряна пам’ять з тобою.
|