|
Спасибі, доле, що новий засяяв день, Хліба ростуть, дорослішають діти. Спасибі, доле, за усіх близьких людей, Що є зі мною у величнім світі. Спасибі, доле, що відлунює в мені Цей щедрий вік то радістю, то болем, За шир твоїх доріг, за тяготи земні, Які здолавши лиш, стаєш собою. За те, що ти – ріка без берегів, За світлу весну і сувору зиму, За щирих друзів, та й за ворогів – Спасибі, доле. За усе спасибі! За сльози і за щастя не вві сні, За те, що ти мене не шкодувала, За кожен подих дякую тобі, Лиш на півслові щоб не обірвала. Спасибі, доле, що я винен ще тобі, І за минулу, й за прийдешню силу. За все, що зможу я, за все, що переміг, Спасибі, доле, істинно спасибі!
|